Неформат

Непроста історія одного Героя: “До війни у мене було чудове життя. Мої діти були щасливими. А зараз трапилось це. Ми повернемо наш дім!”

Наш побратим з гордістю каже:
– «Моє ім’я українською звучить Данило!».
Він на хвилину відволікається від щоденних фронтових справ, аби розповісти свою непросту історію.
– “До війни у мене було чудове життя у Кадіївці Луганської області: родина, дім, робота на шахті. Мої діти були щасливими… Ми планували купувати автівку. Але не судилося… Пам’ятаю, як ще до війни приїжджі козачки бігали містами Луганщини, здіймали гвалт про нібито погане наше життя, підбурювали народ, за гроші вербували людей, аби ті виходили на вулиці. Добігалися, що багатьом таким, як я, довелося залишити власний дім..!”
Перевізши сім’ю у безпечне місце, Данило одразу ж пішов на фронт. Бо прагнув і прагне відвоювати свій дім, який у нього забрали окупанти. Зараз чоловік знаходиться лише за кілька десятків кілометрів від своєї домівки, і не приховує: нестерпно знати, що там господарює ворог.
– “Це моя земля і мій дім! Не я прийшов до них, вони забрали у мене все, що я мав, вони забрали моє щасливе життя, змусили моїх дітей стати переселенцями! Але, я точно знаю, що повернуся додому! Я і мої побратими все для цього зробимо!” – на цих словах Данило міцніше стискає автомат, і очі стають суворішими.
Допомагає Данилу воювати метис вівчарки “Міна” – дружелюбна і грайлива собака, яка не раз попереджала господаря про обстріли.
– “Перед обстрілом крутиться під ногами і біжить до бліндажа, ніби попереджає, кличе!” – розповідає побратим, поки Міна довірливо притулилися до його ніг.
На жаль, таких трагічних життєвих історій, як у Данила, безліч.
Утім, далеко не всім тим, кого з рідних міст і сіл української Луганщини вигнали роS Sійські окупаNти, стало мужності й сили воювати за свій дім, і за своє майбутнє.
Данило зміг!
Заради нього, заради його і своїх дітей зможемо і ми!
Back to top button